Сторінка:Сьвяте письмо Старого і Нового Завіту.pdf/983

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка ще не вичитана

145

Дїяння сьвятих Апостолів 26. 27.


ДІЯННЯ СЬВЯТИХ АПОСТОЛІВ 26. 27.

поган, до котрих тепер тебе поси

 18. відкрити очі їм, щоб обернулисьвід темряви до сьвітла і від власти сатаниної до Бога, щоб прийняли вони оставленне гріхів і наслїдде між сьвятими вірою в мене.

 19. Тим, царю Агриппо, не протививсь я небесному видінню,

 20. а найперш у Дамаску і в Єрусалимі і по всій вемлї Юдейській та й поганам проповідував, щоб покаялись та обернулись до Бога, роблячи діла, достойні покаяння.

 21. За се Жиди, вхопивши мене вцеркві, хотіли вбити.

 22. Дізнавши ж помочи від Бога,аж до сего дня стою, сьвідкуючи малому й великому, нїчого иншого не говорячи, як що пророки глаголали, що мав бути, і Мойсеи:

 23. що мусить пострадати Христос,а будучи первий 8 воскресення мертвих, мав сьвітло проповідувати народові і поганам.

 24. Як же він так відповів, сказавФест голосом великим: Дурієш, Павле; великі науки до дурощів тебе приводять.

 25. Він же рече: Не дурію, вельможний Фесте, а слова правди й ровуму глаголю.

 26. Знав бо про се цар, до котрого іпромовляю вільно; певен бо я, що ніщо 8 сего перед ним не втаїлось; бо не в вакутку се дїялось.

 27. Віруєш, царю Агриппо, пророкам? Знаю, що вірувш.

 28. Агриппа ж каже до Павла: Омало не вговорив єси мене бути Християнином.

 29. Павел же рече: Бажав би я відБога, щоб чи 8а малий чи 8а довгий (час) не тільки ти, та й усї, хто чув мене сьогодні, стались такими, як я, окрім оцїх кайданів.

 30. І, як промовив се, устав цар іигемон і Вереникия І ТІ, ЩО СИДІЛИ 8 ними,

 31. і, одійшовши на бік, розмовлялиміж собою, говорячи, що нїчого смерти достойного не робить чоловік сей.

 32. Агриппа ж кажеФестові: Можнабуло б випустити сего чоловіка, коли б не покликав ся до кесаря.

Голова 27.

Як же присуджено, щоб плисти нам в Італию, то передано Павла і деяких инших вязників сотникові, на ймя Юлию, Августової роти.

 2. І, ввійшовши в корабель Адрамицький, маючи плисти попри місця Авийські, пустились ми 8 Аристархом Македонцем із Солуня, що був 8 нами.

 3. А другого дня пристали в Сидонї.І обходив ся Юлий ласкаво 8 Павлом, і дозволив ходити до другів, щоб дізнати їх піклування.

 4. А відчаливши звідтіля, поплилидо Кипра; бо вітри були противні.

 5. І, перепливши море, що протиКиликиї та ПамФилиї, прибули в Мири Ликийські.

 6. А там 8найшовши сотник корабель Александрийський, що плив в Італию, посадив нас на него.

 7. Многі ж днї помалу пливучи і ледві бувши проти Книда, тим що не допускав нас вітер, приплили ми під Крит проти Салмона,

 8. і, ледві минувши його, прибулина врочшце Гарна пристань, від котрого був бливько город Ласей.

 9. Як же доволї часу минуло й буловже непевне плаваннє, тим що вже й піст минув, то раяв Павел,

 10. кажучи їм: Люде, я бачу, що 8утратою і 8 великою шкодою, не тільки для тягару і для статку, та й для душ наших буде плаваннв.

 11. Сотник же керманичові і властителеві корабля довіряв більш, ніж тому, що сказав Павел.

 12. Як же пристань не була вигіднана вимуваннв, то більше їх давали раду пуститись ізвідтіля, чи не можна б як, добравшись до Финикиї, перезимувати в пристані Крицькій, що лежить між вітром полуденнїм і західнім.

 13. Як же повіяв полуденній вітер, то, думаючи, що досягли свого ваміру, 8нявпшсь поплили мимо Крита.

 14. Та незабаром опісля настиг наних бурний вітер, званий Євроклидон.

 15. Як же підхопило корабля і не