Сторінка:Сьвяте письмо Старого і Нового Завіту.pdf/984

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка ще не вичитана

146

Дїяння сьвятих Апостолів 27. 28.

146 дїяння СЬВЯТИХ можна було противитись вітрові, то віддались ми (хвилям) і носило нас.

 16. На остров же якийсь набігши,званий Клавда, на силу здолїли удержати човна,

 17. котрий стягнувши, усякого способу добирали, підвязуючи корабля; а боячись упасти в сирть (мілке місце), спустили парус, і так нас носило.

 18. А що вельми буря нами кидала,то назавтра повикидали тягар.

 19. А третього дня своїми рукаминадібє корабельне викидали.

 20. Як же нї сонце, нї зорі не являлись многі днї, і налягала немала буря, то на останок і вся надїя віднялась, щоб спасти ся нам.

 21. Як же довго не їли ми, то ставши Павел серед них, рече: Люде, треба було, послухавши мене, не відчалювати від Криту, (то) і не здобулись би такої втрати і шкоди.

 22. А тепер благаю вас, бодріть ся;не буде бо погибелі нї одній душі з вас, окрім корабля.

 23. Явив ся бо менї сієї ночи ангелБога, до котрого я належу й котрому служу,

 24. глаголючи: Не бійсь, Павле: тимусиш стояти перед кесарем, і ось дарував тобі Бог усїх тих, що плинуть з тобою.

 25. Тим бодріть ся, люде (добрі); вірую бо Богу, що так буде, як сказано менї.

 26. Мусимо бо до острова якогосьпристати.

 27. Як же настала чотирнайцята ніч,що носило нас по Адриятицькому морю, коло півночи постерегли корабельники, що близько від них якась земля;

 28. і, змірявши глибиню, внайшлидвайцять сяжнїв; трохи ж відпливши і знов змірявши, знайшли сяжнїв пятнайцять.

 29. І, опасуючись, щоб не набігти нагостре місце, кинули з демена (керми) чотири якори і дожидали дня.

 30. Як же корабельники шукаливтїкти з корабля, спускаючи човна на море, роблячи вид, ніби хочуть кинути якоря з носу,

 31. сказав Павел сотникові й воїнам:

АПОСТОЛІВ 27. 28.

Коли сї не зістануть ся на кораблі, то ви не можете спасти ся.

 32. Тоді воїни пообтинали верівкпв човна, та й дали йому впасти.

 33. Як же почало дніти, благав Павед усїх прийняти їжи, говорячи: Сьо годнї чотирнайцятий день ви, ждучи, постите, нічого не ївши.

 34. Тим же благаю вас, приймітьїжи; воно бо для вашого спасення; нї в кого бо з вас і волос не впаде з голови.

 35. Сказавши ж се і взявши цгїб.оддав Богу хвалу перед усїма, і пере ломивши почав їсти.

 36. Тодї повеселішали всі, і вониприйняли їжу.

 37. Було ж нас у кораблї всіх двістісїмдесять і шість душ.

 38. А наситившись їжею, облепданкорабель, викидаючи пшеницю в море.

 39. Як же настав день, не пізналлземлї, загледїли ж затоку якусь, що мала беріг, до котрого нарадились, коли можна, причалити кораблем.

 40. І, витягши якорі, пустились морем, порозвязувавши завязї деменові і піднявши парусок по вітру, прямували до берега.

 41. Попавши ж на місце двоєморське, загрузили корабля; і перед, застрявши, був нерухомий, а зад розбивало силою ФИЛЬ.

 42. Між воїнами ж стала рада, щобвязників повбивати, щоб которий випливши, не втїк.

 43. Сотник же, хотівши спасти Павла, заборонив їм що загадали, і звелів, щоб ті, хто вміє плавати, перші скочили, і вийшли на землю,

 44. а остальнї, — хто на дошках, ахто на чому з корабля. І сталось так, що всї спаслись на землю.

Голова 28.

Спасши ся ж довідались, що остров зветь ся Мелит.

 2. Чужовемці ж показали нам не мале милосерде: розложивши бо бататтє, прийняли всіх нас задля дощу, що йшов, і задля холоду.

 3. Як же набрав Павел оберемок хворосту і положив на огнище, вибіпіш