Сторінка:Сьвяте письмо Старого і Нового Завіту.pdf/985

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка ще не вичитана

147

Дїяння сьвятих Апостолів 28.


ДЇЯННЯ СЬВЯТИХ АПОСТОЛІВ 28. 147

від жару гадина, почепилась на руцї в него.

 4. Побачивши ж чужоземці, що зьвірюка висіла з руки його, говорили між собою: Певно сей чоловік убийця, що спас ся з моря, та суд (богів) не дав йому жити.

 5. Він же, струснувши гадюку в огонь, не дізнав ніякого лиха.

 6. Вони ж дожидали, що він мав опухнути або зараз упаде мертвий; як же довго дожидались і бачили, що ніякого лиха йому не сталось, перемінивши думки, казали, шо се Бог.

 7. Навкругиж сього місця були земліпершого на острові, на ймя Публия. Він, прийнявши нас, три днї поприятельски гостив.

 8. І сталось, що батько Публиїв лежав, боліючи на пропасницю та на живіт. Приступивши до него Павел, помоливсь і, положивши руки на него, сцїлив його.

 9. Як се стало ся, то й инші на острові, що мали недуги, приходили та й сцїлялись.

 10. Вони і великою честю пошанували нас, а як ми відпливали, надавали, чого нам треба (було).

 11. По трох же місяцях одвезлисьми кораблем Александрийським, надписаним Диоскур, що зимував на острові,

 12. і припливши в Сиракузу, пробуди (там) три днї.

 13. А звідтіля відпливши, прибулив Регию, і 8а один день, як настав полуденний вітер, прийшли другого дня в Путеоли,

 14. де знайшовши братів, ублаганібули від них перебути у них сім день; і так прийшли в Рим.

 15. Звідтіля, почувши брати про нас,повиходили назустріч нам аж до Апиєвого торгу та Трох Гостинниць. Побачивши їх Павел і подякувавши Богу, набрав ся сьмілости.

 16. Як же прийшли ми в Рим, сотник передав вязників воїводї; Павлу ж дозволено жити окроме з воїном, що стеріг його.

 17. Стало ся ж по трох днях, скликав Павел первих із Жидів, і, як посходились вони, рече до них: Мужі брати, нічого не зробивши противного народові або звичаям отцївським, передан я, яко вязник, у руки Римлянам.

 18. Розпитавши вони мене, хотіливипустити, бо нїякої вини смерти не було в менї.

 19. Як же противились Жиди, був язмушений покликатись до кесаря, не яко би мав чим обвинувати нарід мій.

 20. Тим же скликав я вас, щоб побачити вас та поговорити, бо за надію Ізраїлеву залізом сим оковано мене.

 21. Вони ж промовили до него: Мианї письма про тебе не одержували з Юдеї, анї прийшовши хто з братів, звістив або сказав про тебе що лихе.

 22. Та бажаємо від тебе чути, що тидумаєш; бо про сю єресь відоме нам, що всюди противлять ся їй.

 23. Призначивши ж йому день, поприходили до него в оселю многі, і викладував він їм, сьвідкуючи про царство Боже, і впевняючи їх про Ісуса й з закону Мойсеевого й з пророків, од ранку до вечера.

 24. І деякі увірували в слова його,а инщі не увірували.

 25. І, будучи в незгоді між собою,розійшлись, як промовив Павел одно слово: що добре промовив сьвятий Дух через Ісаїю пророка до батьків ваших,

 26. глаголючи: Йди до людей сих таскажи: Слухом будете слухати, та й не зровумієте, і дивлячись будете дивитись, та й не побачите:

 27. бо серце сього народу затверділо,й ушима тяжко чують, і очі свої позаплющували, щоб не виділи очима, і ушима не чуди, і серцем не розуміли, і не навернулись, щоб я сцїлив їх.

 28. Відоме ж нехай вам буде, що послане поганам спасеннє Боже вони чути муть.

 29. І, як промовив сї слова, пійшлиЖиди, маючи велике змаганнє між собою.

 30. Пробував же Павел цілих двароки в найнятій хатї своїй, і приймав усїх, хто приходив до него,

 31. проповідуючи царство Боже інавчаючи про Господа Ісуса Христа з усією сьміливостю, без заборони.