150
Посланнє сьв. Ап. Павла до Римлян 3. 4.
150 ПОСЛАННб СЬВ. АПОСТОЛА ПАВЛА ДО РИМЛЯН 3. 4.
2. Велика на всякий спосіб: найперше бо, що їм були звірені словеса Божі.
3. Що бо, що не увірували деякі?Хиба невірство їх віру Божу оберне в нїщо?
4. Нехай не буде (так). Нї, (нехайбуде) Бог правдивий, усякий же чоловік омана, яко ж писано: Щоб оправдив ся Ти в словах Твоїх, і побідив, як судити меш ся.
5. Коли ж неправда наша Божу правду викликав, що скажемо? Хиба неправеден Бог, що посилав кару? (яко чоловік глаголю.)
6. Нехай не буде (так). Як же бо мавби Бог судити сьвіт?
7. Коли бо істина Божа черев моюоману ще побагатшала на славу Його, чого ж іще й менї, яко грішникові, осудженим бути?
8. А не (так тому бути), як нас хулять, і як говорять деякі, нїби ми кажемо, що нумо робити лихе, щоб прийшло добре? Праведний суд на таких.
9. Що ж? ми луччі? Нїяк (не луччі); попереду бо укорили ми й Жидів і Греків, що вони всї під гріхом,
10. яко ж писано: що нема праведного нїкого,
11. нема, хто розумів би, нема, хтошукав би Бога,
12. всї відхилились, вкупі нікчемністали; нема, хто робив би добро, нема аж до одного.
13. Гріб відчинений горло їх, язиками своїми підводили; отрута гадюча під губами їх;
14. котрих уста клятьби і гіркостиповні;
15. скорі ноги їх проливати кров;
16. руїна та злидні на дорогах їх,
17. а дороги мирної не пізнали.
18. Нема страху Божого перед очима їх.
19. Знаємо ж, що скільки вакон говорить, тим, що під законом, говорить, щоб усякі уста загородились, і винен був увесь сьвіт Богові;
20. тим що ділами закону не оправдать ся всяке тїло перед Ним; черев закон бо познаннв гріха.
21. Тепер же окроме вакону правдаБожа явилась, сьвідкована від закону й пророків;
22. правда ж Бога через віру ІсуеХристову усїм і на всіх віруючих; нема бо ріжнидї:
23. всї бо згрішили, і лишені славиБожої,
24. оправдають ся (ж) дармо благодаттю Його, викупленнєм, що в Христї Ісусї,
25. котрого предложив Бог на вблагальну жертву черев віру в кров Його, щоб в’ясувати правду свою одпущеннєм прежнїх гріхів у довготерпінню Божому,
26. щоб в’ясувати (кажу) правдусвою нинішнього часу, щоб був Він праведний і оправдуючий, хто з віри Ісусової.
27. Де ж величаннє? Виключене. Которим законом? учинків? Нї, а законом віри.
28. Думаємо оце, що чоловік оправ*дуєть ся вірою, без учинків по закону.
29. Або Жидам Бог тільки, а п непоганам? Так, і поганам;
30. яко ж бо один Бог, що оправдуєобрізаннє в віри і необріваннє вірою.
31. То ми оце руйнуємо вакон вірою? Нехай не буде (так). Нї, ми утверджуємо вакон.
Що ж, скажемо, Авраам, отець наш, внайшов по тілу?
2. Коли бо Авраам в учинків оправдив ся, має похвалу, та не перед Богом.
3. Що бо писаннє глаголе? Увірувавже Авраам Богові, і полічено се йому за праведність.
4. Оце ж хто робить, нагорода неполїчуєть ся по благодаті, а по довгу.
5. Хто ж не робить, а вірує в Оправдуючого нечестивого, віра його полїчуєть ся ва праведність.
6. Яко ж і Давид глаголе про блаженство чоловіка, котрому полїчує Бог праведність без учинків:
7. Блаженні, кому відпущено беззаконня, і кому прикрито гріхи.
8. Блажен чоловік, котрому не полічить Господь гріха.
9. Чи блаженство ж се на обрізаннє, чи й на необрізанне? глаголе*
