Сторінка:Сьвяте письмо Старого і Нового Завіту.pdf/989

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка ще не вичитана

151

Посланнє сьв. Ап. Павла до Римлян 4. 5.


П0СЛАНН6 СЬВ. АПОСТОЛА ПАВЛА ДО РИМЛЯН 4. 5. 151

мо бо, що полічено Авраамові віру за праведність.

 10. Як же полічено йому? чи яквін в обрізанню був, чи в необрізанню? Не в обрізанню, а в необрізанню.

 11. І знак обрізання прийняв, якопечать праведности (тієї) віри, що в необрізанню, щоб бути йому отцем усїх віруючих через необрізаннє, щоб полічено й тим за праведність,

 12. і отцем обрівання не тільки тим,що 8 обрізання, а й тим, хто ходить по слїдам віри, яку (мав) у необрізанню отець наш Авраам.

 13. Не по закону бо (було) обітуванне Авраамові або насінню його, що буде він наслїдником сьвіту, а по праведності віри.

 14. Коли бо ті, що 8 закону, наслїдники, то зникне віра, й обітуваннв обернеть ся в нїщо.

 15. Закон бо робить гнїв; де бо немазакону, нема й переступу.

 16. Тим з віри, що по благодаті, щоббуло певне обітуваннв всьому насїнню, не тільки тому, що 8 закону, та й тому, що з віри Авраама, котрий отець усїм нам,

 17. (яко ж писано: що отцем многимнародам настановив я тебе,) перед Богом, котрий, оживляв мертвих і зове те чого нема, так як те, що в, котрому увірував.

 18. Котрий, окрім надїї, в надії увірував, що бути йому отцем многим народам, по реченному: Так буде насінне твоє.

 19. І не знемігши вірою, не вважавтіла свого вже омертвілим, бувши мало не столітнім, і Сариної утроби замершою.

 20. В обітуваннї ж Божім не сумнився невіруваннєм, а покріпшав вірою, давши славу Богові,

 21. і впевнившись, що Обіцявший8ДОЛЇ6 Й вробити.

 22. Тим же й полічено йому за праведність.;

 23. Не про того ж одного тільки писано було, що полічено йому,

 24. а й про нас, котрим має полічитись, віруючим в Того, хто воскресив Ісуса, Господа нашого, з мертвих,

 25. котрий був переданий за погрішення наші, і воскрес на оправданнє наше.

Голова 5.

Оправдивши ся ж вірою, маємо мир 8 Богом через Господа нашого Ісуса Христа,

 2. через котрого й приступ одержали вірою в благодать сю, в котрій стоїмо і хвалимось упованнєм слави Божої.

 3. Не тільки ж (се), а хвалимось ігорем, знаючи, що горе робить терпіннє,

 4. терпіннє ж досьвід, досьвід же надїю,

 5. надія ж не осоромлює, бо любовБожа вилилась у серця наші Духом сьвятим, даним нам.

 6. Ще бо Христос, як були ми недужими, в свою пору 8а нечестивих умер.

 7. Ледви бо за праведника хто вмре;хиба 8а благого може ще хто й одважитись умерти.

 8. Являє ж свою любов до нас Бог(у тому), що як ще були ми грішниками, Христос 8а нас умер.

 9. Много ж більше тепер, бувши оправдані кровю Його, спасемось Ним од гнїва.

 10. Коли бо, ворогами бувши, примирились ми 8 Богом смертю Сина Його, то много більше, примиривши ся, спасемось у житті Його.

 11. Не тільки ж (се), а й хвалимосьу Бозї Господем нашим Ісусом Христом, черев котрого тепер примиренне прийняли.

 12. Тим же то, як через одного чоловіка гріх у сьвіт увійшов, а через гріх смерть, так і смерть у всіх людей увійшла (через того), в кому всї згрішили.

 13. Бо (й) до закону гріх був у сьвітї, та гріх не полїчуєть ся, коли нема закону.

 14. Тільки ж царювала смерть одАдама аж до Мойсея і над тими, хто не згрішив по подобинї переступу Адамового, котрий єсть образ будучого.

 15. Та не так і дар, як прогрішеннє. Коли бо через прогрішеннє одного многі померли, то много більше

62