152
Посланнє сьв. Ап. Павла до Римлян 5. 6. 7.
благодать Божа і дар благодаттю одного чоловіка Ісуса Христа у многих наддостаткували.
16. І не таке даруванне, як (те щосталось) через одного согрішившого; суд бо з однієї (провини був) на осуд, дар же на оправданнє 8 многих провин.
17. Бо, коли через провину одногосмерть царювала черев одного, много більше ті, хто прийняв наддостаток благодати і дар правди, царювати муть в життю одним Ісусом Христом.
18. Тим же оце, як через провинуодного на всїх людей осуд, так і через праведність одного на всїх людей оправданнє життя.
19. Яко бо через непокору одного чоловіка грішними вробились многі, так і покорою одного праведниками зроблять ся многі.
20. Закон же ввійшов, і намножилось гріха; де ж намножилось гріха, там ще більший наддостаток благодати,
21. щоб, як гріх царював у смерть,так і благодать царювала черев правду у життє вічне Ісусом Христом, Господом нашим.
Що ж скажемо? чи зостанемось у грісі, щоб благодать помножилась? Бехай не буде (так).
2. Ми, що померли гріхом, як щежити мем в йому?
3. Хиба не внаете, що скільки нас уХриста Ісуса охрестилось, у смерть Його охрестились?
4. Бо погреблись ми з Ним черевхрещенне у смерть, щоб, як Христос устав ів мертвих славою Отця, так і ми в обновленню життя ходили.
5. Коли бо ми з’єднані (в Ним) подобиєм смерти Його, то й (подобиєм) воскресення будемо,
6. знаючи, що давнього нашого чоловіка з Ним рознято, щоб зникло тїло гріховне, щоб не служити нам більш гріху.
7. Хто бо вмер, той визволивсь одгріха.
8. Коли ж ми вмерли з Христом, віруємо, що й жити мем з Ним,
9. знаючи, що Христос, уставши змертвих, уже більш не вмре: смерть над Ним більш не панує.
10. Бо що вмер, ва гріх вмер Вій раз;а що живе, Богові живе.
11. Так само й ви думайте, що вимертві вже гріху, живі ж Богові, у Христі Ісусі, Господї нашім.
12. Нехай же не царює гріх у смертному вашому тїлї, так щоб коритись йому в похотях його;
13. анї оддавайте членів ваших гріху, (яко) внарядде неправді, а оддавайте себе Богові, яко 8 мертвих оживших, і члени ваші, (яко) знарядде правди, Богові.
14. Гріх бо над вами нехай не панує; не під законом бо ви, а під благодаттю.
15. Що ж? чи будемо грішити, щоми не під ваконом, а під благодаттю ? Нехай не буде.
16. Хиба не знаете, що кому оддастесебе в слуги на послух, того ви й слуги, кого слухаєте: чи то гріха на смерть, чи слухання на праведність?
17. Дяка ж Богові, що ви були слугами гріха, та послухали від серна тої науки, якій і піддались.
18. Вивволивши ся ж од гріха, зробились ви слугами правди.
19. Почоловічи глаголю ради немочи тіла вашого: як ви оддавали члени ваші в слуги нечистоті і беззаконню на беззаконне, так тепер оддайте члени ваші в слуги правді на сьвятість.
20. Коли бо ви були слугами гріха,вільні (нагі) були від праведності.
21. Який же тодї мали ви овощ 8 того, чого тепер соромитесь? конець бо того — смерть.
22. Тепер же визволившись од гріха і ставшись слугами Богу, масте овощ ваш на осьвяченнє, конець же — життє вічне.
23. Плата бо ва гріх смерть, даруванне ж Боже — життє вічне в Христї Ісусї, Господї нашім.
V иба не знаєте, браттє (знаючим бо ^У. вакон глаголю), що вакон панує над чоловіком, доки він жив ?
