Сторінка:Сьвяте письмо Старого і Нового Завіту.pdf/992

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка ще не вичитана

154

Посланнє сьв. Ап. Павла до Римлян 8. 9.


ПОСЛАННЄ СЬВ. АПОСТОЛА ПАВЛА ДО РИМЛЯН 8. 9.

Ісуса з мертвих домує в вас, то Воскресивший Христа із мертвих оживить і смертні тїла ваші Духом своїм, що домує в вас.

 12. Тим же то, браттє, ми довжники не тїлу, щоб по тїлу жити.

 13. Коли бо живете по тїлу, то помрете; коли ж духом діла тілесні мертвите, будете живі.

 14. Котрі бо Духом Божим водяться, ті сини Божі.

 15. Бо не прийняли ви духа неволї,знов на боязнь, а прийняли духа всиновлення, нимже покликуємо: Авва, Отче!

 16. Сей самий Дух сьвідкує нашомудухові, що ми дїти Божі,

 17. коли ж дїти, то й наслїдники, наслїдники Божі, а спільні наслїдники Христові, коли тільки з Ним страждемо, щоб 8 Ним і прославитись.

 18. Думаю бо, що муки теперішнього часу недостойні слави, що має явитись в нас.

 19. Бо дожиданнє творива дожидаєодкриття синів Божих.

 20. Суєтї бо твориво підневолилосьне по волї, а через підневолившого, в надії,

 21. що й саме твориво визволить сяз'неволї зотлїння на волю слави дітей Боясих.

 22. Знаємо бо, що все твориво вкупістогне і мучить ся аж досі.

 23. Не тільки ж (воно), та й ми самі, первоплід духа маючи, й ми самі в собі стогнемо, ждучи всиновлення, избавлення тїла нашого.

 24. Надією бо спаслись ми; надїя жвидима не єсть надїя; що бо хто бачить, чого й надіятись?

 25. Коли ж надіємось, чого не бачимо, терпіннєм ждемо.

 26. Так же само й Дух помагає намв немощах наших; про що бо молитись нам так, як треба, не знаємо, та сам Дух ваступаєть ся за нас стогнаннєм невимовним.

 27. Той же, хто вивідує серця, знає,яка думка в Духа; бо по Богу промовляє 8а сьвятих.

 28. Знаємо ж, що люблячим Бога,усе допомагає до доброго, котрі по постанові (Його) покликані;

 29. бо котрих наперед узнав, тих наперед і призначив бути подобнизс о браву Сина Його, щоб Він був первородним між многими братами.

 30. А кого наперед призначив, тих іпокликав; а кого прикликав, тих і оправдив, а кого оправдив, тих і прославив.

 31. Що ж скажемо на се? Коли Богза нас, хто на нас?

 32. Він, що свого Сина не пощадив,а за всїх нас видав Його, хиба ж з Ним і всього нам не подарує?

 33. Хто буде винуватити вибранихБожих? Бог же, той, що оправдує!

 34. Хто ж се, що осуджує? (Та ж;Христос умер, ба й воскрес; Він і по правицї в Отця, Він і заступаєть ся за нас!

 35. Хто нас розлучить од любовпХристової? чи горе, чи тіснота, чп гоненнє, чи голод, чи нагота, чи біда, чи меч?

 36. Яко ж писано: задля тебе вбивають нас увесь день, полічено нас як овечок на заріз.

 37. Та у всьому тому ми побіждаємочерез Возлюбившого нас.

 38. Упевнив ся бо я, що нї смерть,нї життє, нї ангели, нї князівства, ні сили, нї теперішнє, нї будуче,

 39. нї висота, нї глибина, нї иншеяке твориво не возможе нас розлучити від любови Божої, що в Хршггї Ісусї, Господі нашім.

Голова 9.

Правду кажу в Христї, не об.ча нюю, як сьвідкує менї (й) совість моя Духом сьвятим,

 2. що великий менї смуток, і безустання болесть серцю моєму.

 3. Бо я сам бажав би бути відлученим від Христа за братів моїх, рідних менї по тїлу;

 4. вони ж Івраїльтяне, їх усиновленнє, і слава, й завіти, й даваннє закону, й судженнє, і обітування;

 5. їх і отцї, з них і Христос по тїлт,що над усїм Бог, благословенний по віки. Амінь.

 6. Не те ж воно, наче б слово Божене сповнилось; бо не всї ті, що від Ізраїля, сї Ізраїльтяне,

 7. анї всї дїти, тим що вони насінне