Сторінка:Сьвяте письмо Старого і Нового Завіту.pdf/993

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка ще не вичитана

155

Посланнє сьв. Ап. Павла до Римлян 9. 10.


П0СЛАНН6 СЬВ. АПОСТОЛА ПАВЛА ДО РИМЛЯН 9.10. 155

Авраамове; нї, в Ісаакові (рече) на8веть ся тобі насїннв.

 8. Се єсть: не дїти тілесні, се дїтиБожі, а дїти обітування полічені в насїннв.

 9. Слово бо обітування таке: Порисієї прийду, і буде Сарі син.

 10. Не тільки ж (се); а й Ревека, щопочала ва одним равом од Ісаака, отця нашого;

 11. ще бо не родились, анї зробилинїчого доброго або лихого (щоб постанова Божа у вибранню пробувала, не по ділам, а від Того, хто кличе),

 12. сказано їй, що більший служитиме меншому,

 13. яко ж писано: Якова влюбив я,а Ісава зненавидів.

 14. Що ж скажемо? чи вже ж несправедливість у Бога? Нехай не буде.

 15. Глаголе бо Мойсейові: Помилую,кого помилую, і вмилосерджусь, над ким вмилосерджусь.

 16. Тим же воно нї від того, хто хоче, нї від того, хто біжить, а від милуючого Бога.

 17. Глаголе бо писаннв й Фараонові:Що на се іменно підняв я тебе, щоб показати на тобі силу мою, і щоб ввістилось імя моє по всїй вемлї.

 18. Тим же то, кого хоче, милує, акого хоче, ожорсточув (окаменює).

 19. Скажеш же менї: Чого ж іще йвинуватить? хто встояв проти волї Його?

 20. Хто ж се ти, чоловіче, що вмагавш ся з Богом? Хиба скаже вроблене тому, хто вробив його: На що вробив єси мене так?

 21. Або не має власти ганчар надглиною, щоб в того самого місива вробити одну посудину на честь, а другу на нечесть?

 22. Коли ж, хотячи Бог покаватигнїв свій, і явити силу свою, щадив у великому довготерпінню посуди гнїва, наготовлені на погибель,

 23. і щоб явити богацтво слави своєїна посудах милости, котрих наперед наготовив на славу,

 24. як і над нами, котрих покликавне тільки з Жидів, та й з поган?

 25. Як і в Осії глаголе: Навву немоїх людей людьми моїми, і недолюблену полюбленою.

 26. І буде на місці, де сказано їм:Не мій ви народ, там назвуть ся синами Бога живого.

 27. Ісаія ж покликує про Ізраїля:Хочби було число синів Івраїлевих як пісок морський, останок (тільки) спасеть ся:

 28. скінчивши бо слово, поскориться в правді; бо скоро слово зробить Господь на землі.

 29. І яко ж прорік Ісаія: Коли б Господь Саваот не зоставив нам насіння, були б ми, як Содома, й уподобились би Гоморі.

 30. Що ж скажемо? Що погане, котрі не вганяли за праведностю, настигли праведність, праведність, що од віри;

 31. Ізраїль же, вганяючи ва праведностю, не настиг закону праведности.

 32. Чому? Тому, що (шукали праведности) не од віри, а якби од учинків закону; спіткнулись бо на камінь спотикання.

 33. Яко ж писано: Ось кладу в Сіонї камінь спотикання і камень побла8НЇ, а всякий, хто вірує в Него, не осоромить ся.

Голова 10.

Браттє, бажаннє мого серця і молитва (йде) до Бога за Ізраїля про спасенне.

 2. Сьвідкую бо їм, що ревність Божу мають, та не по розуму.

 3. Не розуміючи бо праведності* Божої, і шукаючи свою праведність поставити, праведності Божій не корили ся.

 4. Кінець бо закону — Христос, нааведність кожному віруючому. . Мойсей пише про праведність, що від вакону: що которий чоловік робити ме се, жити ме ним.

 6. А та, що од віри, праведність, такговорить: Не кажи в серцї твоїм: Хто війде на небо? (се єсть: Христа ввести додолу;)

 7. або: Хто війде в безодню? (сеєсть: Христа в мертвих угору ввести.)