Сторінка:Сьвяте письмо Старого і Нового Завіту.pdf/994

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка ще не вичитана

156

Посланнє сьв. Ап. Павла до Римлян 10. 11.

156 ПОСЛАННб СЬВ. АПОСТОЛА ПАВЛА ДО РИМЛЯН 10. 11.

 8. А що ж глаголе (писанне) ? Близько тебе слово в устах твоїх і в серці твоїм, се єсть слово віри, що ми проповідуємо;

 9. щоб, коли визнавати меш устамитвоїми Господа Ісуса, і вірувати меш в серцї твоїм, що Бог Його підняв 8 мертвих, ти спас ся.

 10. Серцем бо віруєть ся на праведність, устами ж визнавть ся на спасенне.

 11. Глаголе бо писанне: Всяк, хтовірує в Него, не осоромить ся.

 12. Бо нема ріжницї між Жидовином і Греком; Він бо Господь усїх, богатий для всіх, хто призиває Його.

 13. Всяк бо, хто привове імя Господнє, спасеть ся.

 14. Як же призивати муть Того, вкого не увірували? як же вірувати муть, про кого не чули, як же чути муть без проповідаючого?

 15. А як же проповідати муть, колине будуть послані? яко ж писано: Що за красні ноги благовіствуючих впокій, благовіствуючих про добре?

 16. Та не всі послухали благовістя.Ісаїя бо глаголе: Господи, хто увірував голосу нашому?

 17. Тим же то віра (приходить) через слуханнє, слуханнє ж черев слово Боже.

 18. Тільки ж глаголю: Хиба вонине чули ? Нї, по всїй землї бо ровійшов ся гомін їх і до кінцїв вселенної глаголи їх.

 19. І ще питаю : Хиба не ровумівІзраїль? Первий Мойсей глаголе: Завдам вам зависти через (тих, що) не (єсть мій) нарід, народом бевумним вавдам жалю вам.

 20. Ісаїя ж зосьміливсь і глаголе:Знайшли мене ті, що не шукали, обявивсь я тим, що не питали про мене.

 21. До Ізраїля ж глаголе: Увесь деньпростягав я руки мої до людей непокірних і суперетних.

Голова 11.

Глаголю ж оце: Чи вже ж відопхнув Бог людей своїх? Нехай не буде! Бо й я Ізраїльтянин, із насіння Авраамового, із роду Беняминового.

 2. Не відопхнув Бог людей своїх, котрих перше 8нав. Хиба не відаоте, що про Ілию глаголе писанне? як він обертаєть ся до Бога проти Ізраїля, глаголючи:

 3. Господи, пророки Твої повбивали, і жертівнї Твої порозкидали; я воставсь один, і шукають души моєї

 4. Що ж глаголе йому Божа відповідь? Зоставив я собі сїм тисяч мужів, що не приклонили коліна перед Ваалом.

 5. Оттак же і в теперішнім часї єстьостанок по вибору благодатї.

 6. Коли ж по благодаті, то не по ділам; ато благодать не була б уже більш благодаттю. Коли ж по ділам, то більш нема благодаті; ато дїло не було б уже більш ділом.

 7. Що ж? чого шукав Ізраїль, тогоне осяг, а вибір осяг, инпгі ж осиний,

 8. (яко ж писано: Дав їм Бог духадрімоти; очі, щоб не бачили, й уші, щоб не чули) до днешнього дня.

 9. 1 Давид глаголе: Нехай буде трапеза їх на сіть і на ловитву, і на поблазнь, і на відплату їм.

 10. Нехай оморочать ся очі їх, щобне бачили, і хребет їх завсїди зігнутий.

 11. Глаголю й питаю теперь: Чи вони спіткнулись, щоб (на 8авсїди) упали? Нехай не буде! їх-то упадком і спасенне поганам, щоб завдати їм вависти.

 12. Коли ж упадок їх багацтво сьвіту, і відпаденнє їх багацтво поган, скільки ж більше повнота їх?

 13. Вам бо, поганам, глаголю, наскільки я апостол поганам: Службу мою прославляю,

 14. чи не вавдам як зависти тїлу моєму, і не спасу которих І8 них.

 15. Коли бо відкинуттє їх примиренне сьвітові, що ж (буде) прийняттю коли не ЖИТТЄ 8 мертвих?

 16. Коли ж росчина сьвята, то й заміс; і коли корінь сьвят, то й вітте.

 17. Коли ж деякі 8 віття відломились, а ти, бувши дикою оливиною, прищепивсь єси замість них, і спільником коріння і туку оливного вробивсь єси,

 18. то не величай ся перед віттем.