Сторінка:Сьвяте письмо Старого і Нового Завіту.pdf/999

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка ще не вичитана

161

Перве Посланнє сьв. Ап. Павла до Коринтян 1.


І. П0СЛАНН6 СЬВ. АПОСТОЛА ПАВЛА ДО КОРИНТЯН 1.

по благовістю моєму і проповіданню Ісус-Христовому, по відкриттю тайни від часів вічних умовчаної,

 26. тепер же обявленої, і черев писання пророчеські, по поведїнню віч

161

нього Бога, на послуханнє віри, усїм народам звіщеної, —

 27. єдиному премудрому Богові, черев Ісуса Христа, котрому слава на віки. Амінь. Писане до Риилян 8 Коринту через Фнву, служительку церкіш в Кенхреях.

ПЕРВЕ П0СЛАНН6 СЬВ. АПОСТОЛА ПАВЛА


ДО КОРИНТЯН.


Голова 1.

Павел, покликаний апостол Ісуса Христа, волею Божою, та Состен брат,

 2. церкві Божій в Коринтї, осьвяченим в Ісусї Христї, покликаним сьвятим, в усіма, которі прививають імя Господа нашого Ісуса Христа, на всякому місцї, у них і в нас:

 3. благодать вам і впокій од Бога,Отця нашого, і Господа Ісуса Христа.

 4. Дякую Богу моєму всякого часува вас про благодать Божу, дану вам в Христї Ісусї,

 5. тим, що у всьому ви збагатились ним у всякім слові і всякім знанню,

 6. яко ж сьвідченне Христове утверджено в вас,

 7. так що ви не маєте недостатку нїв однім даруванню, дожидаючись одкритая Господа нашого Ісуса Христа,

 8. котрий і утвердить вас до кінця,щоб ви були невинуваті в день Господа нашого Ісуса Христа.

 9. Вірен бо Бог, черев котрого покликані ви в общеннє Сина Його, Ісуса Христа, Господа нашого.

 10. Благаю ж вас, браттє, імям Господа нашого Ісуса Христа, щоб те саме говорили ви всі, і щоб не було між вами ровдїлення, а щоб були в’єднані в одному розумінню і в одній мислі.

 11. Звіщено бо менї про вас, браттємоє, від Хлоїних, що між вами єсть незгодини.

 12. Кажу ж про те, що кожен в васговорить: Я Павлів; а я Аполосів; а я Кифин; а я Христів.

 13. Хиба поділивсь Христос? хибаПавла ровпято ва вас? або в імя Павлове хрестились ви?

 14. Дякую Богові, що я нїкого в васне охрестив, тільки Криспа та Гая,

 15. щоб хто не скавав, що в імя моєя охрестив.

 16. Хрестив же я й СтеФанів дім;більш не внаю, чи кого другого хрестив.

 17. Не послав бо мене Христос хрестити, а благовістити, не в премудрости слова, щоб не опустів хрест Христів.

 18. Слово бо про хрест погибаючимдурощі, нам же, що спасаємось, сила Божа.

 19. Писано бо: Погублю премудрістьпремудрих, і ровум розумних відкину.

 20. Де мудрець? де письменник? дедослїджуватель віку сього? Чи не обернув Бог премудрість сьвіта сього в дурощі?

 21. Коли бо у премудрості Божій непізнав сьвіт Бога премудростю, то зволив Бог дурощами проповіді спасти віруючих.

 22. Коли і Жиди ознак допевняються, і Греки премудрості шукають,

 23. ми проповідуємо Христа рознятого, Жидам поблавнь, Грекам же дурощі,

 24. самим же покликаним, і Жидамі Грекам, Божу силу й Божу премуість:

 5. тим що немудре Боже мудріщевід людей, а неміцне Боже кріпше людей.