Перейти до вмісту

Сторінка:Сімович В. Листування Лесі Українки з Й. Маковеєм (1938).djvu/5

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана
 

Двацятьпятьліття смерти нашої великої поетки (1913) збігається із сорокпятьліттям[1] виходу у світ першої збірки її ориґінальних творів „На крилах пісень”. Бо хоч на книжечці зазначений 1892. рік, і на цей рік покликується звичайно критика[2], то книжка, як запевняє Маковей[3], появилася в березні 1893., і про 1893. р. виходу збірки говорить і Франко у своїй студії про Лесю Українку[4]. Автім цю справу вияснює окладинка, де зазначений — 1893. рік!

Власне поява збірки „На крилах пісень” і стала безпосереднім приводом до того, що між Йосипом Маковеєм, тодішнім співробітником і „Зорі”, й „Народної Часописі”, й молодою тоді, двацятьодно- або дволітньою[5], але ж дозрілою вже поеткою — почалося листування. Після виходу книжки Маковей післав Лесі Українці друковані рецензії на її збірку — Верхратського, i свою, надруковану без підпису в „Народній Часописі”[6], і в листі, як легко догадатися, висловлював авторці признання за її вірші. Крім цього, він виготовив був уже для одного з найближчих чисел „Зорі” ще окрему критику її поезій[7]. До того часу Леся Українка була для Маковея „чужа незнаєма людина” (лист із 28. V. 1893.), про яку він міг був чути від декого із львовян — може, Франка, — що її знали давніш і бачилися з нею підчас її переїзду до Відня у Львові з кінцем січня 1891. р.[8].

Листів усіх пять, і обмежуються вони 1893. та початком 1894. р. Не думаємо, що їх було більше: Маковей дуже пильно зберігав літературне листування, вельми запопадливо його впорядковував, і по його смерти дбайливе око дружини, пані Ольги, не дало б було загинути ні одному листочкові з архіву покійного поета… Та й без того воно ясно, що більш листів не могло бути[9]

 
  1. Дати ці для цього видання довелося змінити, бо ж праця ця, написана пять років тому, говорила про двацятьліття смерти та 35-ліття виходу збірки „На крилах пісень”. В. С.
  2. Пор. Стешенко, ЛНВ, 1913, кн. Х., ст. 32.; Якубський, Леся Українка, Твори І., Київ 1927., ст. ХVIII. і ин.
  3. „Зоря”, 1893., ч. 12., з 27. ѴІ., ст. 238., помітка вдолині.
  4. „Літературно-Науковий Вістник”, ІІІ., 1898., наукова частина, ст. 8. Щодо місяця, то можна б собі подумати, що збірка появилася й раніш, коли взяти на увагу слова Франка в І. ч. „Зорі” за 13. січня 1893. („Наше лїтературне житє в 1892. р.”): „Талановита поетка Леся Українка, котрої збірка віршів „На крилах пісень” вийшла сими днями у Львові” і т. д. (ст. 17). Та коли поміркувати, як наші видання часто спізнялися, то можна погодитися і з Маковеєм. Про березень як час виходу поезій говорить і рецензія „Народної Часописи” з 16. (28.) марта 1893. р. Там читаємо: „Подъ такимъ заголовкомъ (На крилах пісень) выйшли сего мѣсяця зъ друку поезіѣ молодои писательки нашои Ларисы Косачь (Леся Українка — то прибране имя)…”. Є це 60. число „Народної Часописи”, відділ: „Штука, наука и література”. Та як-не-як, а збірка певне вийшла з друку 1893. р.
  5. І тут нема певности; донедавна народини Лесі Українки настановляли на 1872. р. (Маковей „Зоря”, ст. 238; Стешенко, ЛНВ, 1913., Х., ст. 32; Єфремов, Іст. укр. письменства, ІІ., Київ-Ляйпціґ, 1919., ст. 223 і т. д.), Якубський подає — 26. лютого 1871. р. (Твори, І., Київ, 1927., ст. Х.).
  6. Рецензія Верхратського поміщена в „Дѣл-і” з 22. і 23. квітня (4. та 5. травня н. ст. 1893. р., ч. 88—89) під псевдонімом „Подолякъ”; коротка нотатка в „Народній Часописі” появилася в 60. ч. за 1893. р. з дня 16. (28.) березня. Див. про це докладніше пом. 44. і 47.
  7. Пор. „На крилах пісень”, твори Лесі Українки і т. д.: „Зоря”, 1893., ч. 12., з 15. (27. червня), ст. 238—240.
  8. Див. про це пом. 25.
  9. Пор. кінцевий висновок, ст. 19.; два листи з Чернівців. один із 1901. р., другий із 1903. р., не входять сюди в рахубу.