Таксамо загинула в нас форма дієприкметника теперішнього часу страждального стану на -мий [лишились останки у значінні прикметниковому), й у нас ніяк не можна сказати, н. пр., частина історії, називаємої руїна, а — історії, що її звемо, званої…[1].
Щодо страждального стану [passivum, страдательный залогъ], то його наша мова взагалі не любить і, де може, заступає його діяльним. Тим то неорґанічними виходять для українського вуха такі речення: сільськими господарями лишки продавались місту [сільські господарі продавали…], союзом звернута була увага [союз звернув увагу…] й т. д. Коли ж треба що висловити формою страждального стану, то наша мова любить тоді ставити присудок у неособовій формі; через те чимось чужим [а власне — московським] одгонить од таких висловів: в дальшому [въ дальнѣйшемъ) був вироблений програм [вироблено програму]; збори, яким дана була назва [дано назву]; було найняте помешкання й була відкрита торговля [найнято мешкання й одкрито торговлю]; були засновані фахові орґанізації [позасновувано орґанізації] й т. д.
Тільки ж ізнову треба пам'ятати, що форми: вироблено, дано, найнято… самі про себе вже містять у собі значіння минулого часу, тим то не треба додавати до них [перекладаючи в думці московські фрази: была дана, была открыта, основана…] помічного слівця „було“: Розберімо, н. пр., усім відому народню пісню:
Ой, у полі жито
Копитами збито;
В чистім полі край дороги
Козаченька вбито.
Ой, убито, вбито,
Затягнено в жито,
Червоною китайкою
Личенько прикрито й т. д.
- ↑ Такі форми заступає наша мова прикметником із наростком -ний [непримирний, непрохідний, недосяжний і т. д.], або дієприкметником страждальним сприросткованих недоконаних дієслів [вироблюваний, записуваний, переорюваний…], див. про це останнє: О. Синявський „Порадник“, ст. 74, § 67,2, „Укр. язык“, стор. 47.
„Потонулий дзвін“ мусить зватися в перекладі драматичний твір Гавптмана, а не „Затоплений дзвін“], -ливий, -чий, -ичий.... див. О. Синявський: „Порадник“, стор. 93, § 73, у моїй граматиці § 184, 185, 187.
