той вплив, що…; мистецтво завжди остільки (таке) оптимістичне, що рахує себе творцем…; елєменти її остільки (такі) ріжноманітні, що не піддаються кваліфікації; композиція її остільки (така) цікава, що книжка читається легко; факт настільки (такий дуже) дивовижний, що він є майже неймовірний; скількість кораблів, що гинули, була остільки (така дуже) велика, що церква ввела молитву за людей, що тонуть… Те саме відноситься до слівець „наскільки“, „оскільки“ в питайних реченнях, де б у нас треба казати: „який“, „який дуже“ (якщо автор має на увазі міру, ступінь): розуміючи, наскільки загибельним [який згубний] міг бути вхід…; можна собі вияснити, наскільки вже тоді був сильний вплив [який сильний був уже тоді вплив]. Узагалі від усіх отих наших „остільки“, „наскільки“ дуже заносить чимось чужим.[1]
Дослівно перекладаємо ми й московську фразу „въ свою очередь“ нашим „у свою чергу“, замісць уживати народнього: „і собі“, „самий“, або літературного „зі свого боку“, н. пр.: другою стежкою була та, що її протоптав революційний романтизм і що у свою чергу (і собі, зі свого боку) розділилась…; так називалась серія оповідань, а він у свою чергу (зі свого боку, а він самий) прийшов до цієї назви ось як; нашкірень у свою чергу [самий нашкірень] складається з… і т. д. Замісць у першу чергу (на цьому конґресі повинно бути в першу чергу вирішено питання про перемирря), треба б уживати народн.: насамперед.
Таксамо московське „рѣшительно“[2] скрізь перекладаємо нашим „рішуче“, дарма що в незапереченому реченні цьому московському слову (Галичани вживають латинського слова „абсолютно“, перебравши його від Поляків) одповідає наше народнє „геть чисто“, „цілком“ (робили рішуче все, що хотіли, я рішуче відмовляюсь…), у запереченому — слово „ніщо“ з наростком-ісінько (щось наче найвищий рівень ступіньовання): я рішуче нічого не чув (нічогісінько не чув)…
