Зовсім непотрібно заводити до нашої мови московську фразу „въ томъ числѣ“ (в тім числі), коли наш народ у таких випадках уживає приіменика „між“, н. пр.: всі австрійські краї, в тім числі й Чехія (поміж ними), переходили до Австрії; в числі доказів (поміж доказами) він називав, окремі робітники, в числі яких (поміж нами) Шенк (Е. Мюгзам, Юда, стор. 34) і т. д.
Здається, це теж буде вплив московської (на заході України — польської, а то й німецької) мови, що ми так радо вживаємо віддієслівних імеників, де б нам, як це любить наша мова, уживати дієслівних форм, а власне дієімеників (infinitivus). Перегляньте тільки якийнебудь статут, що його укладають наші орґанізатори, та киньте оком на перші два параґрафи. Якої тільки мети не ставить собі товариство: і досліджування, й орґанізування, й поширювання, й улаштування, й відбування й т. д. й т. д. та ще „для осягнення цієї мети“ служать такі засоби, як „вивчання“ „розбірання“ і т. д., — а отже все це неорґанічні, чужі фрази, що їх у нашій мові треба передавати просто дієімеником: товариство має собі за мету досліджувати, орґанізувати, поширювати, відбувати… або: виучує, розбірає й т. д. Таксамо неукраїнські будуть оддієслівні іменики в таких реченнях: його делєґовано для переведення слідства (перевести слідство), вислано для студіювання музики (студіювати музику)[1] й т. д.
Я поки-що спинюся на цих прикладах, хоча вони й до половини не вичерпують зібраного мною матеріялу. Багато доведеться сказати инчим
- ↑ При цьому треба звернути увагу, що в нас частенько сплутують substantiva verbalia, утворені з доконаних дієслів, із оддієслівними ймениками, витвореними з недоконаних, та ще до того наворотових, і, здебільшого, вживають їх у доконаній формі, н. пр.: інститут має завданням дослідження (досліджування — а то просто: має за завдання досліджувати) та вивчення (виучування — виучувати) книгознавства; завдання полягає у складенні (складанні, а власне: завдання його — складати…) наукових бібліоґрафій по ріжних галузях знання (із ріжних…) та виданні (видаванні, власне — видавати) відповідних праць; завдяки цьому повільному (отже вказує на недоконаність!) приміненню (примінюванню — русизм: прикладанню, приладжуванню, приспособлюванню…) ограничення (ограничування) запліднення (заплоджування) поширюється… Таких прикладів — без ліку!
