слово „твориво“ на означення німецького Stoff, щось, із чогось щось творять (цікаво, що в такому розумінні вжила цього слова у своїй „Орґії“ ще 1913. р. Леся Українка, пор.: „З творця ти творивом зробився“), — отже „переміна творива“ (Stoffwechfel). Побіч цього слова, почато недавно вживати терміну „річевина“ на Stoff (пор. „Червоний Шлях“ ч. 3). На мій погляд, перше слово більше підходить, аніж друге, хоч і друге утворене як-слід, і воно відповідає змістові. Тут уже самому життю доведеться вирішати справу, котре слово залишити.
Слово „влоговина“, що означає в нас „кітловину“, „видолину“ почато прикладати до Донецького басейну — Донецька влоговина, й може бути, що ця назва прийметься й загально.
Замісць москалізма „злишок“, почато переходити до народнього слова „зайвина“.
Нове цілком слово виринуло недавно на означення „реферату“, „референта“, а саме: „доповідь“, „доповідач“, замісць давніщого, взятого від Москалів: „доклад“, „докладчик“.
Незугарне слово „присутність“ (із московського „присутствіе“, отже й „відсутність“ із — „отсутствіе“, цебто, брак) ще небіжчик Верхратський радив замінити куди кращим словом „приява“, „приявність“; на московське „наличность“ здибається у проф. Кримського слово: „наявність“ (Нарис із історії української мови, стор. 111), й я думаю, що воно швидко прийметься, бо не знаю, чи можна щось ліпше придумати.
Відомі ще зперед війни слова: виховник, вихо́вниця, вихо́вничий що раз більше входять у вжиток, і це справді найліпше утворені слова на московські: воспитатель, воспитательница, воспитательный, нім. Grzieher, Grzieherin, Grzierhungs, і, здається, незабаром уже приймуться загально на цілій українській території.[1] Йдучи за порадою О. Синявського, треба б уживати й: руйнівник — руйнівничий, отже — й кермівник — кермівничий (замісць польського „керовник“ = kierownik, керовничий поль. kierowniczy, дарма що в нас побіч „кермувати“, „керманич“, існує
- ↑ Його захвалює й Синявський, див. Порадник, стор. 122.
