фразеольоґії, як у нас у слові „тямити“? Чи в усіх цих абстрактних висловах не стираються поміж собою ріжні значіння? Коли ж ми приймемо тямку за моск. „понятіе“, то як легко утворювати нам ріжні, необхідні для нас терміни: тямковий begrifflich тямковість Begrifflichfeit, тямкувати й т. д. й т. д. Та як-не-як, а з „поняттям“ треба нам покінчити…
Із инших термінів, яких ми вживали в нашій школі, я вказав би ще на слово сутній (существенный, wefentlich), слово, що в нас передають звичайно польським „істотний“ (адже Wefen є — „суть?“). Отже, н. пр.: сутні, несутні ознаки уявління.
Із економічної термінольоґії я вкажу ще на слова „обрібна й добувальна промисловість“ слова, що, незалежно від мене, проскакують і в виданнях совітської України (я вжив уперше цих слів, виправляючи статті для „Нової України“ в 1922. р.).
На цих кількох прикладах я й закінчу свої уваги. Я гадаю, що вони, може, зроблять своє, а, коли й не приймуться, то хоч приневолять нас задуматися над уживаними нами неукраїнськими, запозиченими або дуже невдало утвореними термінами — і хтось, що ліпше цю справу розуміє, витворить щось краще.
А ціла стаття, може, стане приводом до дискусій. Звичайно, треба тільки, щоб вони були річеві, щоб із них виходило назверх знання справи, об'єктивність, а не, н. пр., охота заявити друком, що, мовляв, і ми теж дещо знаємо, що ми, мовляв, „уже констатували давніше“ це й те, що все, це, мовляв, не наука, а шовінізм(!) і т. д. й т. д.[1] Річеві уваги можуть тільки тішити автора, громада на них виграє — а пиндючні вигуки „власть імущих“, проголошування примітивних речей за якісь „істини“, підсування тенденційности, що про неї нікому й не снилося й не сниться, просто смішні й найважніще — лиха не усувають і справі шкодять.
Та воно, зрештою, всяково буває…
- ↑ див. „Червоний Шлях“, 45, ст. 285-286.
