траматики для народніх шкіл (і німецькі „Ruthenische Sprachbücher“ для німецької мо́лоді) взорував на граматиці проф. Стоцького, розробив її методично, розклав увесь матеріял на поодинокі частини, відповідно до концентраційного пляну навчання, пододавав вправи, тощо. Для народніх галицьких шкіл граматичну систему проф. Стоцького використали автори „Методичної граматики“, проф. В Коцовський та Іл. Огоновський, дарма що в цій книжці подибуємо ще деякі давні граматичні терміни, від яких ніяк не могло відвикнути галицьке вчительство (пор., н. пр., терміни: самозвук, співзвук, які досі вживає в Галичині старше покоління). Тут не завадить зазначити, що пок. проф. Коцовський був теж близьким товаришем проф. Стоцького, складав докторський іспит із української фільольоґії в чернівськім університеті, і з цілою системою граматики проф. Стоцького був добре ознайомлений.
Цікаво, що, коли після I. російської революції почали появлятися граматики української мови над Дніпром, автори їх використовували граматику проф. Стоцького. I дуже гарна наукова граматика Є. Тимченка з 1907. р. доказує, який великий вплив мала на цю працю шкільна граматика проф. С. Стоцького. Те саме треба сказати і про ті граматики, що почали появлятися після 1917. р. Неважко помітити, що деякі з них (н. пр., граматика Мурського) не тільки взоровані на шкільній граматиці проф. Стоцького, а що їх автори цілими пригорщами брали з цієї праці для своїх підручників…
У чому ж джерело непопулярности шкільної граматики проф. Стоцького й Ґартнера? У тому, що підхід обох авторів до науки мови в школі був инший, ніж у тодішнього загалу вчительства, вихованого на давньому розумінні науки граматики та її завдань. Воно підходило до науки граматики механічно, з погляду шкільних підручників мертвих мов, грецької, чи латинської, де учень механічно, працею памяті мусів засвоювати собі мовні закони тих мов. Такий спосіб для науки живої мови не підходить. Основи науки такої мови мусять бути инші. А основи ці такі: шкільна граматика освідомлює з законами мови; цю мову молодь уже відмалечку знає, та тільки вживає форм та висловів тієі околиці, де виросла, вживає їх — несвідомо; завдання шкільної граматики: зазнайомити учнів із законами письменницької мови (літературної), щоб вони могли відрізняти, що з погляду літературної мови правильне, що ні, щоб у говореній і писаній мові вистерігалися говорових форм і висловів; одне слово — наука граматики має збудити в мо́лоді т. зв. мовну свідомість; завчати на-память т. зв. правила, як цього вимагає граматика клясичних мов, мертвих, це — втрата часу; та-
12
