лої праці проф. Стоцького, бо ж вона, ця праця, була багатогранна й різноманітна, він справді нераз розкидав свої сили. Не було ж ділянки національного життя на Буковині, куди б він не вкладав своєї праці: наука, педаґоґічна діяльність, громадська праця, товариське життя, музика, господарські справи, брошурки для народу, популярні виклади, сільські читальні, видавництва, часопис і т. д. Але ж скрізь там, куди вкладав працю, клав вагу на глибінь праці. I найдрібніша й найчорніша робота, на його думку, вимагала, щоб до неї ставитися як-найповажніше, вимагала, щоб цілого себе їй віддати, потонути в ній з головою.
Таке розуміння праці вияснює те, що, н. пр., число наукових праць проф. Стоцького, в порівнянні з числом праць инших учених, розмірно невелике. Не тому, що, за тією його різноманітною діяльністю, не було часу присвятити себе більше науці. Ні! Проф. Стоцький на все находив час. І не тут причина невеликої кількости виданих друком його наукових праць, а в його розумінні роботи: non multa, sed multum. Його засада, все — „aut das Genaueste zu wägen, zu messen und zu prüfen“ так і видна на кожному кроці. Не диво, що вона вимагає для праці багато часу, та й не диво, що над поодинокими науковими проблємами проф. просиджував не роки, а — десятки років, заки вони дістали своє оформлення й вилилися на папір. I так „Буковинська Русь“ (1899) забрала йому цілих десять років праці. Справа реформи правопису теж коштувала майже десять років упертої боротьби. Над ритмікою Шевченка, що появилася щойно 1927. р. у Празі, він почав працювати здавна, вона забрала йому двацять років роздумувань, міркувань та перевірювань. Студії над Шевченковою творчістю тяглися років із трицять, — бо ж почали появлятися друком щойно перед війною (від 1913) й завершилися в сімдесятліття професора обємистою книгою (пор. Шевченко, інтерпретації, Варшава, 1934. р.). Над першим виданням „Руськоі граматики“ він теж просидів років вісім (1885—1893). А найважніше діло його життя — становище української мови в сімї славянських мов, праця, яка виявилася цілою низкою студій, і яка займала його до кінця його життя (пор., н. пр., надруковану ще рік перед смертю студію „Питання про східньо-славянську прамову“, Львів, 1937) заняла цілого чверть століття. При цьому ми маємо на думці тільки надруковані на цю тему праці, починаючи від його „Grammatik der ruthenischen (ukrainischen) Sprache“ (Відень, 1913), написаної теж у спілці з проф. Ґартнером. Бо ж кілько років пройшло до появи цієї книжки друком, кілько часу забрали йому — роздумування, передумування, міркування над цією такою важною, але й такою нелегкою справою! Тут же ж треба було йти
16
