Сторінка:С. Руданський. Веселі вірші.pdf/22

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено


 Вже й нї батіг, нї підмога,
 Нїщо не поможе!…
А Жиди собі байдуже,
До Сури ґерґочуть,
Та з бідного хрестянина
Сміють ся, регочуть!…
 Але їде Запорожець,
 Їде й розважає:
 „Та у мене Жидова та
 Живо позлїзає!…“
Вдарив коня нагайкою,
З возом порівняв ся:
„Як ся маєш, вражий сину?“
Сердито озвав ся…
 „Памятаєш, як я хлопцем
 Возив орендарів,
 А ти моїх орендарів
 Нагайкою спарив?…
Ото ж тобі, бісів сину!“
Козак промовляє,
Та все Жидів через плечі
Нагайкою крає!…
 Скочив Лейба, скочив Мошко
 І товстая Сура,
 Скочив Сруль і грубий Берко —
 Полекшала фура!…
Виїхав мужик на рівне;
Жиди позбігались
Тай до нього в один голос
Усї обізвались: