Сторінка:Тарасові на вічную память! У пяті роковини ёго смерті. 1866.pdf/3

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка вичитана


Нема намъ пільги, відколи
Свого́ пророка поховали...
Отто могила!.. Дні печалі
Мовъ чорні хмари натягли́
На голубе́ родиме небо.
Повеселішали-бъ — не йде бо
Веселе сонечко до насъ:
Найкрасчий лучъ ёго погасъ;
Води живоі здрій запертий —
И стало въ насъ неначе мертво, —
Бо вмеръ великий нашъ Тарасъ!
Умеръ!... чого вже й плакать намь.

Коли крімъ насъ ніхто не плаче?
Ні! вже не скла́детця иначе,
Що такъ вже скла́лось... Ворогамъ
На втіху слёзи ті, а намъ —
Відъ іхъ намъ пільги не прибуде.
Не плачте, братия! ми люде.
И вінъ бувъ чоловікъ, и вмеръ...
Теперъ не плачте, бо теперъ
Не слёзъ, а сили духа треба,