Сторінка:Тарасові на вічную память! У пяті роковини ёго смерті. 1866.pdf/4

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка вичитана
— 4 —


Щобъ одъ напа́сти не пропа́сть...
Моліть, хай змилуєтця небо
И духа силного намъ дасть.
Тоді и пекло переможемъ,
Зітре́мъ нако́рінокъ ворожий,
Бо духъ — то пла́менннй грімъ божий!

Поникла віща голова,
Гаряче серце изгоріло,
И — живъ на-віки, бо жива
Душа не вмерла, не зітліла.
Не ввесь умеръ вінъ, — не зовсі́мъ
Півця́ въ могилу заховали:
То земнеє землі одда́ли,
А душу въ душу ми приймімъ!
Читайте-жъ, братия, читайте
Святихъ пісе́нь ёго завітъ:
Живеє слово полюбіть,
Живоі сили набірайтесь,
Не мріте — за-жива не мріть!...
По Тімъ, хто вічно живъ, не плачте,
А жийте са́мі ви, и бачте,
Щобъ не заплакавъ вінъ на васъ:
Що ви не зба́вили Вкраіни;
Що вороги сміютця зъ насъ,
Що духа духъ такий не спасъ;
Що черезъ ді́токъ мати гине!...

И надъ Нево́ю й надъ Ара́ломъ
Свята намъ кожда пядь землі,
Куди нога ёго ступала;
Но є святійша відъ іі