Щобъ одъ напа́сти не пропа́сть…
Моліть, хай змилуєтця небо
И духа силного намъ дасть,
Тоді и пекло переможемъ,
Зітре́мъ нако́рінокъ ворожий,
Бо духъ — то пла́менннй грімъ божий!
Поникла віща голова,
Горяче серце изгоріло,
И — живъ на-віки, бо жива
Душа не вмерла, не зітліла.
Не ввесь умеръ вінъ, — не зовсі́мъ
Півця́ въ могилу заховали:
То земнеє землі одда́ли,
А душу въ душу ми приймімъ!
Читайте-жъ, братия, читайте
Святихъ пісе́нь ёго завітъ:
Живеє слово полюбіть,
Живоі сили набірайтесь,
Не мріте — за́-жива не мріть!…
По Тімъ, хто вічно живъ, не плачте,
А жийте са́мі ви, и бачте,
Щобъ не заплакавъ вінъ на васъ:
Що ви не зба́вили Вкраіни;
Що вороги сміютця зъ насъ,
Що духа духъ такий не спасъ;
Що черезъ ді́токъ мати гине!…
И надъ Нево́ю й надъ Ара́ломъ
Свята намъ кожда пядь землі,
Куди нога ёго ступала;
Но є святійша відъ іі
