Сторінка:Тарас Шевченко. Букварь Южнорусскій.pdf/19

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено
17



То знавъ бы я отця й матіръ шанова́ты, поважа́ты!
То знавъ бы я ста́ршого бра́та за ридного ба́тька почита́ты;
И сестру́ ридне́ньку за не́ньку у се́бе ма́ты!“
То якъ ставъ попо́вичъ Олексій грихи свои сповида́ты;
То стала злая хуртовы́на по сы́нёму мо́рю стиха́ты;
Судна́ коза́цькіи́ до-горы́, якъ рука́мы, пидыймала;
До Те́ндера о́строва прыбива́ла.
То вси тои́ди козакы́ ды́вомъ дывова́ли:
Що по якому сынёму мо́рю, по бы́стрій хви́лі потопали;
А ни́ одно́го козака зъ-ме́жи вя́йська не втеря́лы!
Отъ-же тои́ди Олексій Поповичь изъ судна выхожа́е,
Бере святее письмо́ въ ру́ки, читае,
И всихъ до́брыхъ люде́й на все до́бре науча́е,
До козаки́въ промовля́е:
„От-тымъ бы-то, пано́ве, тре́ба люде́й поважа́ты,
Пан-отця́ и пани́-матку до́бре шанова́ты!
Бо кото́рый чоловикъ тее уробляе,
Повикъ той сча́стя соби́ ма́е,