Сторінка:Тарас Шевченко. Кобзар. 1840.pdf/26

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Цю сторінку схвалено
24


Пиде въ свою Московщыну,
А дивчына гыне…
Якъ бы сама, щебъ ничого,
А то й стара маты,
Що родыла на свитъ Божый,
Мусыть погыбаты;
Серце вьяне, спиваючы,
Колы знае, за що;
Люды серця не спытають,
А скажуть «ледащо!»…
Кохайтеся жь, чорнобрыви,
Та не зъ Москалямы,
Бо Москали — чужи люды,
Сміютця надъ вамы.

Не слухала Катерына
Ни батька, ни ненькы —
Полюбыла Москалыка,
Якъ знало серденько,
Полюбыла молодого,
Въ садочокъ ходыла,
Покы себе, свою долю