Перейти до вмісту

Сторінка:Тарас Шевченко. Кобзар. 1840.pdf/39

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено
37

Промовыла — не вернуся!
Въ далекому краю,
Въ чужу землю, чужи люды
Мене заховають,
А своеи ся крыхотка
Надо мною ляже,
Та про долю, мое горе,
Чужымъ людямъ скаже....
Не росказуй, голубонько!
Де бъ ни заховалы,
Щобъ гришнои на симъ свити
Люды не займалы....
Ты не скажешъ.... Ось хто скаже,
Що я іого маты....
Боже ты мій!… Лыхо мое!…
Де мени сховатысь!…
Заховаюсь, дытя мое!
Сама пидъ водою,
А ты грихъ мій спокутуешь
Въ людяхъ сыротою,
Безбачченкомъ!…