Довго, довго сердешная
Все йшла, та пытала,
Було таке, що й пидъ тыномъ
Зъ сыномъ ночувала....
Бачь, на що здалыся кари очынята —
Щобъ пидъ чужымъ тыномъ сліозы вылывать!…
Ото жъ-то дывитця, та кайтесь, дивчата,
Щобъ недовелося Москаля шукать,
Щобъ недовелося, якъ Катря шукае —
Тоди не пытайте, за що люды лають,
За що непускають въ хату ночувать,
Не пытайте, чорнобрыви, —
Бо люды те знають,
Кого Богъ кара на свити, —
То й воны карають!
Люды гнутця, якъ ти лозы,
Куды витеръ віе.
Сыротыни сонце свитыть,
Свитыть — та не гріе....
Люды бъ сонце заступылы,
