Сторінка:Тарас Шевченко. Наймичка.pdf/11

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено
— 9 —


 — »Стрива́й лише́нь!
Чи чу́ешъ? щось пла́че
За ворітьми́.... мовъ дити́на!
Побіжі́мъ лишъ!… Ба́чишъ?
Я вга́дувавъ, що щось бу́де!«

И ра́зомъ схопи́лись
Та до ворітъ.... Прибіга́ють —
Мо́вчки зупини́лись.
Передъ са́мимъ перела́зомъ
Дити́на спови́та —
Та й не ту́го, й нове́нькою
Свити́ною вкри́та;
Бо то ма́ти сповива́ла —
И літомъ укри́ла
Оста́ннёю свити́ною!…
Диви́лись, моли́лись
Старі моі. А серде́шне
Нена́че благае́:
Ви́пручало рученя́та
Й до іхъ простяга́е
Маню́сінькі.... и замо́вкло