Сторінка:Тарас Шевченко. Наймичка.pdf/12

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено
— 10 —


Нена́че не пла́че,
Тілько пхи́ка.
 »А що́, На́сте?
Я й каза́въ! Отъ, ба́чишъ?
Отъ и тала́нъ, отъ и до́ля,
И не одино́кі!
Бери́ жъ лише́нь та сповива́й....
’Ачъ яке́, не вро́ку!
Неси́ жъ въ ха́ту, а я ве́рхи
Ки́нусь за кума́ми
Въ Городи́ще.«

 Чу́дно я́кось
Діетця міжъ на́ми!
Оди́нъ си́на проклина́е,
Съ ха́ти виганя́е,
Дру́гий свічечку, серде́шний,
По́томъ заробля́е
Та рида́ючи стано́вить
Передъ образа́ми —
Нема́ діте́й!… Чу́дно я́кось
Діетця міжъ на́ми!