Сторінка:Тарас Шевченко. Наймичка.pdf/21

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено
— 19 —


Та й зно́ву верну́ся
Въ ва́шу ха́ту, якъ при́ймете.
По́ки ма́ю си́ли,
Труди́тимусь....«
 Чи́стимъ се́рцемъ
Поблагослови́ла
Свого́ Ма́рка.... запла́кала
Й пішла́ за воро́та.

Розверну́лося весіллє.
Музи́камъ робо́та
И підко́вамъ. Варе́ною
Столи́ й ла́ви ми́ють.
А на́ймичка шкандиба́е,
Поспіша́е въ Ки́евъ.
Прийшла́ въ Ки́евъ — не спочи́ла,
У міща́нки ста́ла,
Наняла́ся носи́ть во́ду,
Бо гро́шей не ста́ло
На ака́фистъ у Варва́ри.
Носи́ла-носи́ла,
Кіпъ изъ ві́сімъ зароби́ла
Й Ма́ркові купи́ла