Сторінка:Тарас Шевченко. Наймичка.pdf/8

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено
— 6 —
 
I.

 Бувъ собі дідъ та ба́ба.
Зъ да́внёго да́вна, у га́і надъ ста́вомъ,
У-дво́хъ собі на ху́торі жили́,
 Якъ діточо́къ двое, —
 Усю́ди обо́е.
Ще зъ-ма́лечку у-дво́хъ ягня́та па́сли,
 А по́тімъ побра́лися,
 Худо́би діжда́лися, —
Придба́ли ху́тіръ, ста́въ и млинъ,
 Садо́къ у га́і розвели́
 И па́сіку чима́лу, —
 Всёго́ надба́ли.
 Та діточо́къ у іхъ Бігъ-ма,
 А смерть съ косо́ю за плечи́ма.

 Хто жъ іхъ ста́рість привіта́е,
 За дити́ну ста́не?
 Хто запла́че, похова́е?
 Хто ду́шу спомя́не?
 Хто́ поживе́ добро́ че́стно,