Сторінка:Тарас Шевченко. Наймичка.pdf/9

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено
— 7 —


Въ до́брую годи́ну,
И згада́е дя́куючи,
Якъ своя́ дити́на?…
Тя́жко діте́й годува́ти
У безве́рхій ха́ті,
А ще́ гірше ста́рітися
У білихъ пала́тахъ, —
Ста́рітися, уміра́ти,
Добро́ покида́ти
Чужи́мъ лю́дямъ, чужи́мъ дітямъ
На сміхъ, на ростра́ту!


II.

И дідъ, и ба́ба у неділю
На при́спі въ-двохъ собі сиділи
Гарне́нько, въ білихъ сорочка́хъ.
Сия́ло со́нце въ небеса́хъ;
А ні хмари́ночки, та ти́хо,
Та лю́бо, якъ у ра́і.
Схова́лося у се́рці ли́хо,
Якъ звірь у те́мнімъ га́і.