Сторінка:Тарас Шевченко. Псалми Давидови.pdf/11

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Цю сторінку схвалено
— 6 —


Твоі лю́де, и въ поко́і,
Въ добрі одпочи́ли,
Сла́вя Го́спода. А ни́ні
Покри́въ еси́ зно́ву
Срамото́ю своі лю́де,
И вороги́ но́ві
Роскрада́ють, якъ ове́ць, насъ
И жеру́ть.... Безъ пла́ти
И безъ ціни́ одда́въ еси́
Ворога́мъ прокля́тимъ;
Поки́нувъ насъ на сміхъ лю́дямъ,
Въ нару́гу сусідамъ.
Поки́нувъ насъ, я́ко въ при́тчу
Нерозу́мнимъ лю́дямъ.
И кива́ють, сміючи́ся,
На насъ голова́ми;
И вся́кий день передъ на́ми....
Стидъ нашъ передъ на́ми.
Окра́дені, заму́чені,
Въ пу́тахъ умира́емъ,
Чужи́мъ бога́мъ не мо́лимось,
А Тебе́ блага́емъ:
Поможи́ намъ, изба́ви насъ