А лука́вихъ, нечести́вихъ И слідъ пропада́е; Якъ той по́пілъ, надъ земле́ю, Вітеръ розмаха́е. И не вста́нуть съ пра́ведними Зли́і зъ домови́ни. Діла́ до́брихъ обновля́тця, Діла́ злихъ заги́нуть.
Чи Ти мене́, Бо́же ми́лий, На-вікъ забува́ешъ, Одверта́ешъ ли́це Свое́, Мене́ покида́ешъ? До́ки бу́ду му́чить ду́шу И се́рцемъ боліти? До́ки бу́де во́рогъ лю́тий На ме́не диви́тись И смія́тись!… Спаси́ мене́, Спаси́ мою́ ду́шу, Да не ска́же хи́трий во́рогъ:
