Зібра́лося коза́чество
Бо́гу помоли́тись.
Закря́кали чо́рні крюки́,
Вийма́ючи о́чи;
Заспіва́ли коза́ченьки
Пісню тіі́ но́чи, —
Тіі́ но́чи кріва́воі,
Що сла́вною ста́ла
Тара́сові, коза́честву,
Ляхівъ що приспа́ла.
»Надъ річкою, въ чи́стімъ по́лі
Моги́ла чорніе;
Де кровъ текла́ коза́цькая,
Трава́ зеленіе.
Сиди́ть во́ронъ на моги́лі
Та зъ го́лоду кря́че....
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
|
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
|
Умо́вкъ Кобза́рь суму́ючи, —
Щось ру́ки не гра́ють.
