Сторінка:Тарас Шевченко. Тарасова ніч. 1860.pdf/11

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено


Круго́мъ хло́пці та дівча́та
Слізоньки́ втира́ють.

Пішо́въ кобза́рь по у́лиці —
Зъ журби́ якъ загра́е!
Круго́мъ хло́пці навпри́сядки,
А вінъ вимовля́е:
»Неха́й бу́де отта́кечки!
Сидіть, діти, у за́пічку,
А я зъ журби́ та до ши́ньку.
А тамъ знайду́ свою́ жінку,
Знайду́ жінку, почасту́ю.
Зъ воро́женьківъ покепку́ю.«