Сторінка:Тарас Шевченко. Том перший. Поезії. 1939.pdf/16

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

лише наспіх, як перші думки і перші записи думок. Це примусило редколегію в процесі підготовки повістей до друку в деяких виключних випадках дозволити собі невеличку редакторську правку для того, щоб фрази були зрозуміліші для читача.

Збираючись, очевидно, посилати рукописи до друку й знаючи цензурні утиски, Шевченко в деяких місцях пом'якшував і виправляв фрази; наприклад, у повісті „Художник“, де говориться про Пушкіна, перший раз Шевченко написав „поэт был убит“, а потім закреслив це і виправив на „поэт умер“. Редколегія відновила попередню редакцію таких місць, бо вона більш співзвучна Шевченкові.

Редакційна колегія вважала за можливе зберегти в якнайбільшій мірі колорит епохи — в мові, лексиці і орфографії російських повістей Шевченка, себто в тому, що так само зв'язує ці повісті з російською літературою 40–50-х років; збережено також і деякі індивідуальні особливості мови автора (приміром, залишено : „сделал знакомство“, „толстая портфель“, „ярманка“ та інші; дієслівні форми на ся при більш рідких випадках на сь теж залишено; залишено форми типу „мыслию“, „до свидания“, з и, хоч є випадки з м'яким знаком, менш вживані Шевченком). Коли доводилось вибирати між архаічними і більш вживаними в наші часи формами, а ті й другі в однаковій мірі вживаються в автографах Шевченка, то перевагу віддавалося формам сучасним (приміром, „целовать“ замість „цаловать“, „ведь“ замість „вить“, але залишено „баталион[ный]“).

Деякі повісті Шевченка, як, приміром, „Наймичка“, мають велику силу українських слів, виразів і цілих діалогів ; ці українські вислови подається за сучасною російською транскрипцією, але народні українські пісні подаються за сучасною українською орфографією. Редколегія не вважала за потрібне виділяти українські слова курсивом чи розбивкою, бо від цього текст виглядав би дуже строкато і був би незручний для читання, але ті слова, які підкреслив сам Шевченко, подаються в розбивку.