Сторінка:Тарас Шевченко. Тополя. 1860.pdf/10

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено
— 4 —


Одна́, одна́, якъ сирота́
На чужи́ні, ги́не!

Хто жъ ви́кохавъ тонку́, гнучку́
Въ степу́ погиба́ти?
Постріва́йте, все роскажу́.
Слу́хайте жъ, дівча́та.

Полюби́ла чорнобріва
Козака́ дівчи́на,
Полюби́ла — не спини́ла,
Пішо́въ, та й заги́нувъ.
Якъ-би́ зна́ла, що заги́не, —
Була́ бъ не люби́ла;
Якъ-би́ зна́ла, що заги́не, —
Була́ бъ не пусти́ла;
Якъ-би́ зна́ла, не ходи́ла бъ
Пізно за водо́ю,
Не стоя́ла бъ до півночи
Зъ ми́лимъ підъ вербо́ю;
Якъ-би́ зна́ла!…

 И то ли́хо —