Попе́реду зна́ти,
Що́ намъ въ світі зустрінетця....
Не зна́йте, дівча́та!
Не пита́йте свою́ до́лю....
Само́ се́рце зна́е,
Кого́ люби́ть.... Неха́й вя́не,
Поки́ закопа́ють!
Бо не до́вго, чорнобр́іві.
Ка́рі оченя́та;
Біле ли́чко червоніе
Не до́вго, дівча́та!
До по́лудня, та й завя́не,
Бро́ви полиня́ють....
Коха́йтеся жъ, любітеся,
Якъ се́рденько зна́е.
Защебе́че солове́йко
Въ лу́зі на кали́ні, —
Заспіва́е коза́ченько,
Хо́дя по доли́ні.
Виспівуе, по́ки ви́йде
Чорнобріва съ ха́ти;
А вінъ іі запита́е:
