Пішла́ стара́, мовъ калама́рь
Доста́ла съ поли́ці.
»Ось на́ тобі сёго́ ди́ва!
Піди́ до крини́ці;
По́ки півні не співа́ли.
Уми́йся водою,
Ви́пий тро́шки сёго́ зілля —
Все ли́хо заго́іть.
Ви́пъешъ — біжи́, я́ко мо́га;
Що́ бъ тамъ ні крича́ло,
Не огля́нься, по́ки ста́нешъ
Ажъ тамъ, де проща́лась.
Одпочи́нешъ; а якъ ста́не
Місяць середъ не́ба,
Ви́пий ще разъ; не приійде —
Въ тре́тє ви́пить тре́ба.
За пе́рший разъ, якъ за той рікъ.
Бу́дешъ ти тако́ю;
А за дру́гий — середъ сте́пу
Ту́пне кінь ного́ю.
Коли́ живи́й коза́ченько,
То за́разъ прибу́де.
А за тре́тій.... моя́ до́ню,
