Незнавъ сиромаха що вирослы крила.
Що неба достане колы полытыть.
Незнавъ нагынався… о боже мій милый!
Тяжко жить на свити… а хочеця жить.
Хочеця дывиця, якъ сонычко сяе,
Хочеця послухать якъ море заграе,
Якъ пташка щебече, байракъ гомоныть,
Або чорно-брыва въ гаю заспивае
О боже мій милый! якъ весело жить,
Сырота Ярема, сырота убогій.
Ни сестры, ни брата, никого нема
Попыхачъ Жидивскій, вырисъ упорогу
А неклене долю, людей незайма.
Тай защо ихъ лаять хиба воны знають,
Кого треба гладыть кого катувать:
Нехай бенкетують… у ихъ доля дбае
А сыроти треба самому придбать.
Трапляеця часомъ тыхенько заплаче,
Тай то ны одтого що сердце болыть.
Що небудь згадае, або що побачить…
Тай знову до праци: отакъ треба жить.
Нащо батько, маты, высоки палаты
Колы нема сердця зъ сердцемъ розмовлять.
Сырота Ярема, сырота багатый…
Бо е съ кимъ заплакать, е съ кимъ заспивать;
