Тамъ родылась, гарцювала
Козацкая воля;
Тамъ Шляхтою, Татарамы
Засивала поле,
Засивала трупомъ поле,
Покы не остыло…
Лягла спочыть… а тымъ часомъ
Выросла могыла,
А надъ нею Орелъ чорный
Сторожемъ литае
И про неи добрымъ людямъ
Кобзари спивають,
Все спивають, якъ діялось,
Слипи неборакы, —
Бо дотепни… А я,… а я
Тилько вмію плакать,
Тилько сльозы за Украйну,…
А сло̀ва — не мае…
А за лыхо —.... Та цуръ йому!
Хто його не знае!....
А зато, той, що дывытця
На людей душою —
Пекло йому на симъ свити,
А на тимъ…
