Обрыдло!…» а маты,
Або батько якъ побачать
Що вы мои люби
Таке дыво читаете?
Гриха на всю губу.
Той ди — тойди… та цуръ ёму:
Адуже цикаве!
А надто вамъ, росказать бы,
Якъ козакъ чернявый
Пидъ вербою, надъ водою
Обнявшись сумуе,
А Оксана, якъ голубка
Воркуе, цилуе,
То заплаче, то зомліе
Головоньку схилыть:
«Серце мое, доле моя
«Соколе мій милый
«Мій!!…» ажъ вербы нагинались
Слухать таку мову!
О то мова!! не роскажу
Мои черноброви,
Не роскажу противъ ночи
А то ще присныця:
Нехай соби розійдуця
Такъ якъ изійшлыся.
