А те що минуло…
Незгадуйте панебраты…
Згадаешъ, заплачешъ.
Ну хочъ глянемъ на Чигиринъ
Колысь то козачій.
Изъ залису зъ туману,
Мисяцъ выплывае,
Червоніе круглолицый
Горыть, а несяе.
Ныначе зна що нетреба
Людямъ его свиту,
Що пожары Украину
Нагріють, освитять.
И смерклося; а въ Чигрыни
Якъ у домовини
Сумно… сумно… (о такъ було
По всій Украини,
Противъ ночи Маковія
Якъ ножи святылы).
Людей нечуть; черезъ базаръ
Кажанъ костокрылый
Перелытыть, на выгони
Сова завывае,
