Сторінка:Тарас Шевченко. Чигиринський кобзар та Гайдамаки. 1844.pdf/129

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено


А дежъ люды? надъ Тясминомъ
Утемному гаю,
Зибралыся, старый, малый,
Убогій, багатый
Поедналысь. — дожидають
Велыкого свята.
У темному гаю, въ зеленій дыброви,
На припони кони отаву скубуть,
Осидлани кони, ворони готови
Куды то поидуть? кого повезуть?
Онъ кого, дывиця, ляглы по долыни,
Ныначе побыти ни слова нечуть
Ото Гайдамаки… на гвалтъ Украины
Орлы налетилы воны рознесуть
Ляхамъ жидамъ кару.
Закровь и пожары
Пекломъ Гайдамаки ляхамъ отдадуть.
Попидъ дибровою стоять
Возы зализнои тарани,
То щедрои гостынець пани
Умила-що, кому, давать,
Невроку ій, нехай царствуе
Нехай невадить якъ нечуе.
Помижъ возами нигде стать,
Ныначе въ Ірій налытило