Сторінка:Тарас Шевченко. Чигиринський кобзар та Гайдамаки. 1844.pdf/135

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено


Запорожцы ти хлопьята
Сыны его диты.
Помиркуе, загадае
Чи биты, чи питы.
Чи таньцювать? то-й ушкварить
Ажъ земля трясеця.
Заспивае, заспивають
Ажъ лыхо сліеця.
Горилку, медъ, нечаркою
Поставцемъ черкае,
А ворога заплющившись
Ката не минае.
О такій-то нашъ Отаманъ
Орелъ сизокрилый,
И воюе и гарцюе
Зъ-усіей силы
Не ма-въ его ни осели,
Ни саду, ни ставу
Степъ и море… скрызь битый шляхъ,
Скрызь золото, слава.
Шануйтесяжъ вражи ляхи
Скажени собаки.
Й де Зализнякъ, чорнымъ шляхомъ,
Занымъ Гайданамаки.