«Чомъ я вчора поки незнавъ
«Вчора незагинувъ.
«А сёго дня, колы умру
«Зъ домовины встану
«Ляхивъ мучить. Серце мое!
«Оксано! Оксано!
«Де ты?» — замовкъ, зажурився,
Поихавъ ходою
Тяжко ёму сыромаси
Бороця зъ нудьгою,
Догнавъ своихъ. Боровыкивъ
Вже хутиръ мынають.
Борчма тліе зъ стодолою
А Лейбы немае.
Усмихнувся мій Ярема,
Тяжко усмихнувся,
О тутъ… О тутъ… по-завчора
Передъ жидомъ гнувся,
А сего дня… та й жаль стало,
Шо лыхо минуло!
Цабе Яромъ Гайдамаки
Зъ Шляху повернулы.
Наганяють пивпарубка
Хлопець у свытыни,
Полатаній, у постолахъ,
