Сторінка:Тарас Шевченко. Чигиринський кобзар та Гайдамаки. 1844.pdf/196

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено


Мабудь недонеи
Недоспивы… а хто такый
У чорній киреи
Черезъ базаръ переходыть
Ставъ, розрыва купу
Ляхивъ мертвыхъ, шука когось
Нагнувся, два трупы
Невилыкихъ, взявъ наплечи
И позадъ базару,
Черезъ мертвыхъ переступа,
Крыеця въ пожари,
Закостёломъ… хтожъ це такій?
Гонта горемъ битый
Несе дитей поховаты
Землею накриты
Шобъ козацьке мале тило
Собаки неилы.
И темными улыцями
Де меньше горило
Понисъ Гонта дитей своихъ,
Щобъ нихто небачивъ
Де винъ сынивъ поховае,
И якъ Гонта плаче,
Вынисъ въ поле, геть одъ шляху,
Свяченый выймае,