Сторінка:Тарас Шевченко. Чигиринський кобзар та Гайдамаки. 1844.pdf/199

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено


«Мене за васъ покарае
«За грихъ сей велыкій
«Просить сыны, я прощаю
«Що вы Католыки.»
Зривнявъ землю, покрывъ дерномъ,
Щобъ нихто небачивъ,
Де поляглы Гонты диты
Головы козачи.
«Спочивайте, выглядайте,
«Я швыдко прибуду.
«У коротывъ я вамъ вику
«И мыни те буде,
«И мене вбьють, колыбъ швыдче,
«Та хто поховае?
«Гайдамаки!… пиду ще разъ
«Ще разъ погуляю…»
Пишовъ Гонта похилывшись.
Иде спотекнеця.
Пожаръ свытыть, Гонта гляне,
Гляне усмихнеця,
Страшно, страшно усмихався,
Настепъ оглядався,
Утёръ очи, тилько мріе
Въ дыму, та й сховався. (21)