Слезы утирае,
Довго, довго, оглядався
Тай не выдко стало…
Одна чорна середъ степу
Могила осталась. (22)
Посіялы Гайдамаки
Въ Украини жито,
Та не воны его жалы, —
Що мусемъ робиты?
Нема правды, не выросла,
Кривда повывае…
Розійшлыся Гайдамаки
Куды якій знае,
Хто до дому, хто въ диброву,
Зножемъ у халяви,
Жидивъ кончать; така йдоси
Осталася слава. (23)
А тымъ часомъ старо-давню
Сичъ розруйновалы:
Хто на Кубань, хто за Дунай,
Тилько и осталысь —
Що пороги середъ степу
Ревуть завывають.
Поховалы дитей нашихъ
И насъ розрывають;
