Занудыло коло серця,
Закололо въ боку,
Нездужае Катерына,
Ледве, ледве дыше,…
Вычуняла, та въ запичку
Дытыну колыше,
А жиночкы лыхо дзвонять,
Матери глузують,
Що Москали вертаются,
Та въ неи ночують.
— Въ тебе дочка чорнобрыва,
Та ще й не едына,
А муштруе у запичку
Московського сына....
Чорнобрывого прыдбала, —
Мабуть, сама вчыла! —
— Бодай же васъ, цокотухы!
Та злыдни побылы! —
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
|
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
|
Катерыно, серце мое!
Лышенько зъ тобою!
