Сторінка:Тарас Шевченко. Чигиринський кобзар та Гайдамаки. 1844.pdf/63

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено


А такъ тилько, псуе мову,
Та людей морочыть. —
Правда ваша, правда люды!
Та й на що те знаты,
Що сльозамы передъ вамы
Буду вылываты!…
На що воно!… У всякаго
И свого чымало, —
Цуръ же йому!… а тымъ часомъ,
Кете лышь кресало,
Та тютюну, — щобъ, знаете,
Дома не журылысь,
А то лыхо росказувать,
Щобъ брыдке прыснылось!
Нехай його лыхый возьме!
Лучче жъ помиркую,
Де то моя Катерына
Зъ Ивасемъ мандруе.

За Кыевомъ, та за Днипромъ,
По пидъ темнымъ гаемъ,
Идуть шляхомъ чумаченькы,
Пугача спивають;
Иде шляхомъ молодыця, —